Портрет шизоида по н.и.козлову

Портрет шизоида по н.и.козлову

Портрет шизоида по Н.И.Козлову

Я придумал средство от выпадания волос. Волосы почему падают? Потому, что свисают вниз. А надо взять палочку и поставить ее на голову, чтобы волосы вились вокруг нее, как плющ. Они вьются вверх, а вверх падать невозможно, вот! Это мое собственное изобретение! Можешь использовать его, если хочешь!

Белый Рыцарь Л.Кэрролла — Алисе

С детских лет поражает ребенок, который любит играть один, не тянется к сверстникам, избегает шумных забав, предпочитает держаться среди взрослых, иногда подолгу молча слушает их беседы. К этому иногда добавляется какая-то холодность и недетская сдержанность. Малоподвижное, как будто замороженное лицо… Это — шизоид.

Шизоиду природа выморозила чувства и вставила один интеллект, причем, как правило, без ориентиров. Смутный и плотный мир переживаний, тень предчувствий и пламя страстей, радость и стыд чувственности, все то, что так близко поэтам и женщинам, — все это не его мир. Он может им интересоваться, но усваивает его только в качестве иностранного языка. Его мир — мир понятий, схем и вычислений.

И что ему с этим делать среди людей, то есть того, что не вычисляется?

Он может разложить и проанализировать. А обольстить и соблазнить — для него так же невозможно, как пройти сквозь стену вслед за домашним привидением: ему нечем это сделать, у него для этого просто нет органов.

У него отсутствует интуиция, и в компании ему трудно, как и компании с ним, где он всегда «белая ворона» и почти всегда «некстати».

Он не может ловить «тонкие вещи» во взаимоотношениях: когда что сказать или промолчать, когда уйти или остаться.

Поэтому, как правило, он уходит.

В результате это человек, как будто всегда отгороженный от окружающих какой-то невидимой, как бы стеклянной, стеной. Он не может, да и редко хочет, разомкнуть свое одиночество и выйти к людям, к себе же во внутренний мир пускает крайне неохотно.

Не умея поддерживать самый элементарный светский треп, они глубоко просистематизируют и обобщат процесс общения; в жизни их элементарно обведут вокруг пальца, зато они напишут работу по психологии и философии человеческих взаимоотношений. В жизни они беспомощны, но в теории — всесильны.

А научные работы их называются примерно так: «Самая общая теория Всего».

Если шизоида не трогать, он совершенно безобиден, но при этом не приручается и остается «вещью в себе». Близким людям рядом с ним спокойно, но неуютно: шизоид не даст им ни тепла, ни любви и благодарности, а некоторые его поступки могут выглядеть жестокими.

На самом деле он не жесток, а просто аналитичен, а его холодность — скорее неспособность почувствовать душу другого, отсутствие эмоционального резонанса.

Портрет шизоида за Н.І.Козлову

Я придумав засіб від випадання волосся. Волосся чому падають? Тому, що звисають вниз. А треба взяти паличку і поставити її на голову, щоб волосся вилися навколо неї, як плющ. Вони в’ються вгору, а вгору падати неможливо, ось! Це мій власний винахід! Можеш використовувати його, якщо хочеш!

Білий Лицар Л. Керролла — Алісі

З дитячих років вражає дитина, яка любить грати один, не тягнеться до однолітків, уникає галасливих забав, воліє триматися серед дорослих, іноді довго мовчки слухає їх бесіди. До цього іноді додається якась холодність і недитяча стриманість. Малорухливе, як ніби заморожене обличчя… Це — шизоид.

Шизоиду природа виморозила почуття і вставила один інтелект, причому, як правило, без орієнтирів. Смутний і щільний світ переживань, тінь передчуттів і полум’я пристрастей, радість і сором чуттєвості, все те, що так близько поетам і жінкам, — все це не його світ. Він може ним цікавитися, але засвоює його тільки в якості іноземної мови. Його світ — світ понять, схем і обчислень.

І що з цим робити серед людей, тобто того, що не обчислюється?

Він може розкласти і проаналізувати. А звабити і спокусити — для нього так само неможливо, як пройти крізь стіну слідом за домашнім привидом: йому нема чим це зробити, у нього для цього просто немає органів.

У нього відсутня інтуїція, і в компанії йому важко, як і компанії з ним, де він завжди «біла ворона» і майже завжди «недоречно».

Він не може ловити «тонкі речі» у взаєминах: коли що сказати або промовчати, коли піти або залишитися.

Тому, як правило, він іде.

В результаті це людина, як ніби завжди відгороджений від оточуючих якоїсь невидимої, як би скляної, стіною. Він не може, та й рідко хоче, розімкнути свою самотність і вийти до людей, до себе ж у внутрішній світ пускає вкрай неохоче.

Шизоїди — це великі теоретики.

Не вміючи підтримувати самий елементарний світського базікання, вони глибоко просистематизируют та узагальнять процес спілкування; в житті їх елементарно обведуть навколо пальця, зате вони напишуть роботу з психології та філософії людських взаємин. В житті вони безпорадні, але в теорії — всесильні.

А наукові роботи їх називаються приблизно так: «Сама загальна теорія Всього».

Якщо шизоида не чіпати, він абсолютно нешкідливий, але при цьому не приручається і залишається «річчю в собі». Близьким людям поруч з ним спокійно, але незатишно: шизоид не дасть їм ні тепла, ні любові і подяки, а деякі його вчинки можуть бути жорстокими.

Насправді він не жорстокий, а просто аналитичен, а його холодність — швидше нездатність відчути душу іншого, відсутність емоційного резонансу.